Спільна мова тренувального залу
Інструктор міг приїхати до іншої країни й почути знайомі назви стійок, ударів і блоків. Тулі й корейські команди допомагали учням розуміти одне одного навіть без спільної розмовної мови. На семінарах майстри порівнювали виконання, пояснювали зміни й передавали знання далі.
Цю навчальну основу Чой розвивав разом з інструкторами протягом десятиліть. Вона пережила організаційні поділи: школи різних федерацій зберегли значну частину спільної техніки, термінології і виховних принципів.

Чанг Хон і 24 тулі
Чанг Хон — літературний псевдонім Чоя, який дав назву його технічній системі. Туль — визначена послідовність рухів, що відтворює дії проти уявних суперників. Виконуючи її, учень удосконалює рівновагу, координацію, точність і ритм, поєднує окремі прийоми в цілісну вправу.
Сформована програма містить 24 тулі. Чой пов'язував це число з 24 годинами доби та короткістю людського життя. Назви комплексів знайомлять учнів із корейською історією, боротьбою за незалежність і прагненням до єдності. Тонг-Іль присвячений об'єднанню Кореї — одній із головних особистих надій засновника.
Над тулями працювали кілька поколінь інструкторів. Вони демонстрували рухи, перевіряли послідовності, уточнювали деталі й навчали інших. Завдяки цій роботі програма стала спільною спадщиною великої міжнародної спільноти.
Книги й розвиток техніки
Посібники допомагали навчатися між семінарами. Після першої книги 1959 року з'явилися англомовне видання 1965-го й великий підручник 1972 року. У 1983-му Чой завершив роботу над п'ятнадцятитомною енциклопедією. Видання 1985 року й наступні перевидання поширили її серед інструкторів. Скорочена однотомна версія вийшла у 1988 році.
Разом із книгами розвивалася програма. Туль Ко-Данг замінили на Чучхе, більше уваги приділяли хвилеподібному руху тіла — sine wave. Не всі школи однаково прийняли пізні зміни: відмінності збереглися в складі програми, ритмі й поясненні рухів.

Книга давала змогу роздивитися техніку, а робота з учителем — опанувати її на практиці. Видавнича та навчальна діяльність Чоя залишалися тісно пов'язаними. Про створення книг і його ставлення до тулів розповідає окрема глава біографії.
Принципи, які виходять за межі залу
Ввічливість, чесність, наполегливість, самоконтроль і незламний дух — п'ять принципів Таеквон-До. Чой пов'язував із ними До, тобто «шлях». Майстерність мала виявлятися у ставленні до людей, відповідальності за власну силу й готовності працювати над собою.
Для тренера це означає турботу про учнів і справедливість у вимогах; для спортсмена — повагу до суперника й відповідальність перед командою. Ці принципи допомагають нашій спільноті зберігати зв'язок між поколіннями навіть після організаційних розходжень.
Різні гілки ITF продовжують передавати цю спадщину й проводити власні чемпіонати світу. Спільне походження поєднує їхніх учнів, а належність до конкретної федерації визначає міжнародний календар, правила змагань і порядок атестацій.