Спільна мова тренувального залу
Інструктор міг приїхати до іншої країни й почути знайомі назви стійок, ударів і блоків. Тулі та корейські команди допомагали учням розуміти одне одного навіть без спільної розмовної мови. На семінарах майстри порівнювали виконання, пояснювали зміни й передавали нові знання далі.
Цю навчальну основу Чой розвивав разом з інструкторами впродовж десятиліть. Вона пережила організаційні поділи: школи різних федерацій зберегли значну частину спільної техніки, термінології та виховних принципів.
Чанг Хон і 24 тулі
Чанг Хон — літературний псевдонім Чоя, який дав назву його технічній системі. Туль — це визначена послідовність рухів, що відтворює дії проти уявних суперників. Виконуючи її, учень працює над рівновагою, координацією, точністю й ритмом, поєднує окремі прийоми у завершену вправу.
Сформована програма містить 24 тулі. Чой пов’язував це число з 24 годинами доби та короткістю людського життя. Назви й пояснення комплексів знайомлять учнів із корейською історією, незалежністю та прагненням до єдності. Тонг-Іль присвячений об’єднанню Кореї — одній із головних особистих надій засновника.
Над тулями працювали кілька поколінь інструкторів. Вони демонстрували рухи, перевіряли послідовності, уточнювали деталі та навчали інших. Завдяки цій роботі програма стала спільною спадщиною великої міжнародної спільноти.
Книги та розвиток техніки
Посібники допомагали навчатися між семінарами. Після першої книги 1959 року з’явилося англомовне видання 1965-го та великий підручник 1972 року. У 1983-му Чой завершив роботу над п’ятнадцятитомною енциклопедією; видання 1985 року й наступні перевидання поширили її серед інструкторів. Скорочена однотомна версія вийшла у 1988 році.
Разом із книгами розвивалася програма. Ко-Данг замінили на Чучхе, більше уваги приділяли хвилеподібному руху тіла — sine wave. Різні школи неоднаково прийняли пізні зміни: відмінності збереглися у складі програми, ритмі та поясненні рухів.
Книга дозволяла роздивитися техніку, а робота з учителем допомагала відчути її виконання. Видавнича й навчальна праця Чоя залишалися тісно пов’язаними. Про створення книг і його ставлення до тулів розповідає окрема глава біографії.
Принципи, які виходять за межі залу
Ввічливість, чесність, наполегливість, самоконтроль і незламний дух — п’ять принципів Таеквон-До. Чой пов’язував із ними До, тобто «шлях». Майстерність мала проявлятися у ставленні до людей, відповідальності за власну силу та готовності працювати над собою.
Для тренера це означає турботу про учнів і чесність у вимогах; для спортсмена — повагу до суперника й відповідальність перед командою. Ці принципи допомагають нашій спільноті зберігати зв’язок між поколіннями та працювати разом навіть після організаційних розходжень.
Різні гілки ITF продовжують навчати цієї спадщини й проводити власні чемпіонати світу. Спільне походження поєднує їхніх учнів, а належність до конкретної федерації визначає міжнародний календар, правила змагань і порядок атестацій.