1993: перше юніорське світове золото
На першому юніорському чемпіонаті світу переміг Сергій Красовський, вихованець Михайла Богуна. Старшим тренером української команди був Володимир Дубцов. Після дебюту незалежної збірної на дорослій світовій першості українська школа здобула й юніорський титул.
Того самого року чемпіоном Азії став Шевкет Ванієв, чия подальша спортивна й тренерська діяльність пов’язалася з Феодосією та Кримом. Він народився у липні 1974 року в Тойтепі, в Узбекистані, почав вивчати Таеквон-До у 16 років, а у 1991-му вступив до училища олімпійського резерву. До української спільноти він прийшов із досвідом іншої сильної школи.
1994: Кубок України в Луганську та світова бронза
Луганська федерація організувала Кубок України за участю майстра Хан Чоля. Господарі посіли друге командне місце. На чемпіонаті світу в Малайзії Альберт Дунда здобув бронзу в силовому розбиванні. Регіональний осередок одночасно розвивав власну змагальну базу й готував спортсменів світового рівня.
У Харкові керівництво обласною федерацією перебрав Олег Петровський. Він очолював її до 1999 року. У середині десятиліття у федерації працювали клуби «Сомбре», «Торнадо» та «Імпульс», навколо яких формувалися власні тренерські колективи.
1995: Волинська федерація та нові осередки
Наступним центром роботи Олександра Кінаха став Луцьк. У 1995 році він зареєстрував Волинську федерацію Таеквон-До ITF. Досвід навчання у Харкові, Києві, Львові та Дрогобичі перейшов у розбудову місцевої мережі. Секції поступово виникали в Нововолинську, Горохові, Сарнах і Рівному; рівненський напрямок згодом розвивався самостійно.
Харків’янин Олексій Коровін здобув бронзу чемпіонату Європи. Міжнародні нагороди вже приносили спортсмени різних поколінь, підготовлені в українських клубах.
З Березанню пов’язав своє життя Ук Дара Чан. Він приїхав із Пномпеня до Києва ще у 1987 році навчатися в художньому інституті. На Київщині викладання мистецтва поєднав із навчанням дітей Таеквон-До.
1996: передання досвіду українським інструкторам
Хан Чоль, який уже мав VII дан, востаннє відвідав Луцьк перед від’їздом з України. Його навчальну роботу продовжували українські інструктори, підготовлені на семінарах, особистих заняттях та атестаціях.
На чемпіонаті світу в Пхеньяні капітаном української збірної був Владислав Кім. Досвід перших національних стартів переростав у відповідальність за команду на міжнародній арені.
1997: співпраця наставників і зростання спортсменів
На Волині Олександр Кінах почав проводити семінари й атестації разом із Владиславом Кімом, IV дан. До цього часу Кім уже пройшов серію переможних національних сезонів: у 1992–1997 роках здобував звання абсолютного чемпіона України. Змагальний досвід він передавав іншим спортсменам та інструкторам.
Світлана Мормуль виборола бронзу чемпіонату світу. Для харківської школи це стало ще одним кроком до стабільних результатів на найвищому рівні.
В Івано-Франківську Катерина Соловей уперше виступила на Кубку України. Того разу вона залишилася без нагород. Катерина почала займатися у 16 років під керівництвом Олега Солов’я, чиїм першим наставником у Таеквон-До був Роман Лев. Щоденна спільна робота тренера й спортсменки створювала основу їхньої школи.
1998: «Перша столиця» та успіхи української молоді
У Харкові Володимир Дубцов започаткував дитячо-юнацький турнір «Перша столиця». Перші змагання зібрали приблизно 150 спортсменів. Власний турнір давав молоді регулярний майданчик для перевірки підготовки; згодом він став міжнародним.
Вісім вихованців київської школи здобули на юнацьких іграх у Москві три золоті, дві срібні й три бронзові нагороди. Переможцями стали Павло Копаниця, Іван Карасик і Максим Матюшок.
Владислав Кім виборов бронзу чемпіонату світу в Куала-Лумпурі. Його міжнародна кар’єра продовжувалася поруч із навчанням українських інструкторів.
1999: чемпіони та зміни у клубній мережі
Через два роки після свого першого Кубка Катерина Соловей стала чемпіонкою України. Світлана Мормуль здобула бронзу чемпіонату Європи, а Владислав Кім переміг на відкритому Кубку Європи.
У харківській федерації змінився склад клубів: «Імпульс» вийшов із неї, натомість приєдналися «Шлях дракона» Юрія Радужана та «Прюнель» Віталія Гагаріна. Власні тренерські школи розвивалися поряд зі змінами організаційних зв’язків.
2000: перемоги на відкритому Кубку Європи
Світлана Мормуль, Юрій Радужан та Владислав Кім перемогли на відкритому Кубку Європи. Українські осередки завершували десятиліття зі спортсменами, здатними регулярно боротися за найвищі міжнародні нагороди.
Харківську обласну федерацію очолив Валентин Венедиктов; період його керівництва тривав до 2006 року. Розгалужена клубна мережа, власні турніри й досвід національних команд створили основу наступного етапу українського Таеквон-До.