Книжки, які залишалися з учнем
Чой прагнув передати знання людям, з якими не міг зустрічатися щодня. Після семінару інструктор повертався додому, а книга допомагала йому готувати заняття. За першим посібником 1959 року вийшло англомовне видання 1965-го, а згодом — великий підручник 1972 року. Кожна наступна праця докладніше пояснювала техніку, методику навчання і моральні принципи.
Над виданнями працювали спільно. Інструктори демонстрували рухи для фотографій, перевіряли послідовності й допомагали готувати пояснення. Чой визначав задум, систематизував матеріал і поєднував окремі вправи в цілісну програму.

П’ятнадцятитомна енциклопедія
У 1983 році Чой завершив роботу над п’ятнадцятитомною Encyclopedia of Taekwon-Do. Видання 1985 року й наступні перевидання поширили її серед інструкторів у різних країнах. Докладні пояснення і тисячі фотографій допомагали розбирати положення тіла, напрями рухів і послідовності вправ.
Енциклопедія охоплювала теорію сили, техніку рук і ніг, спаринг та тулі. У 1988 році вийшла скорочена однотомна версія, зручніша для щоденного користування. Великі томи й компактний посібник давали наставникам спільну основу для підготовки занять.
Книга й живе викладання доповнювали одне одного. На сторінці можна було роздивитися положення руки чи ноги; на семінарі — відчути ритм, перевірити дистанцію і отримати пояснення вчителя. Чой продовжував уточнювати техніку, і разом із нею змінювалися його видання.
Тулі як техніка й історична пам’ять
Система Чанг Хон отримала назву від літературного псевдоніма Чоя. Її 24 тулі стали однією з найвідоміших ознак його мистецтва. Чой пов’язував це число з 24 годинами доби: людське життя коротке, але людина може залишити по собі справу, яка житиме далі.
Кожен туль має визначену послідовність рухів, назву й історичний зміст. Через них учні знайомляться з діячами корейської історії, ідеями незалежності й об’єднання. Особливе значення для Чоя мав Тонг-Іль — комплекс, присвячений єдності Кореї, на яку він сподівався протягом життя.
Програму розвивали разом із майстрами: уточнювали рухи, ритм і вимоги до виконання. Згодом Ко-Данг замінили на Чучхе, більше уваги почали приділяти хвилеподібному руху тіла — sine wave. Школи по-різному прийняли ці зміни. Історія спільної технічної спадщини продовжилася і після організаційних поділів.
Принципи До у щоденному житті
До — «шлях» — надає навчанню етичного змісту. У традиції ITF його пов’язують із п’ятьма принципами: ввічливістю, чесністю, наполегливістю, самоконтролем і незламним духом. Вони проявляються не лише на тренуванні, а й у повсякденних учинках: повазі до партнера, здатності визнавати помилки й відповідальності за власну силу.
Книги, тулі й моральні настанови стали взаємопов’язаними частинами спадщини Чоя. Їх використовують наступні покоління інструкторів, поєднуючи технічну підготовку з виховною роботою.
