Спочатку — вчителі й нові школи
До заснування ITF Таеквон-До вже мало учнів за межами Кореї. Показова поїздка до В’єтнаму й Тайваню 1959 року відкрила міжнародний етап його розвитку. За виступами приходило навчання: інструктори проводили заняття, готували місцевих помічників і допомагали відкривати школи.
У 1962 році Чой став послом Республіки Корея в Малайській Федерації, територія якої нині входить до Малайзії. Малайзію утворено 16 вересня 1963 року, під час його служби. Дипломатичні контакти допомагали розвивати місцеві організації, а робота з інструкторами Кім Бок Маном і У Дже Лімом — удосконалювати тулі. Цей період докладніше описано в біографії Чоя.
У 1965 році його команда здійснила міжнародне турне, а англомовна книга «Taekwon-Do: The Korean Art of Self-Defence» дала новим учням навчальний матеріал. У різних країнах уже працювали люди, готові представляти мистецтво. Настав час поєднати їх у спільну федерацію.
Дев’ять асоціацій
22 березня 1966 року в Сеулі була заснована International Taekwon-Do Federation. До її засновників увійшли асоціації Кореї, В’єтнаму, Малайзії, Сінгапуру, Західної Німеччини, США, Туреччини, Італії та Єгипту. Президентом став Чой Хонг Хі.
Дев’ять асоціацій створили основу для постійної міжнародної співпраці. Федерація поєднала національні осередки, дала їм спільне представництво й організаційну підтримку для навчання, атестацій та змагань.
Школи вчаться працювати разом
Спільна програма допомагала інструкторові в іншій країні зрозуміти, чого навчали колеги. Тулі Чанг Хон, корейські команди, посібники й технічні семінари пов’язували віддалені школи. Майстри продовжували уточнювати рухи та передавали зміни своїм учням.
Місцеві наставники набирали групи, пояснювали незнайомі терміни, проводили атестації й готували нових викладачів. Завдяки цій щоденній праці короткі міжнародні візити перетворювалися на багаторічне життя клубів. Чой підтримував зв’язок із їхніми керівниками та продовжував навчальні поїздки.
Від спільної федерації до світових змагань
Національні асоціації поступово вибудовували спільні правила атестацій, навчання й змагань. Чой поєднував посаду президента з роботою технічного наставника, а поруч розвивалися комітети та колективне керівництво.
У 1972 році, після вимушеної еміграції Чоя, штаб-квартира ITF переїхала до Торонто. Уже в 1974 році Монреаль прийняв перший чемпіонат світу ITF. Спортсмени різних шкіл зустрілися на спільному майданчику, а судді оцінювали їх за узгодженими вимогами.
Світова першість стала наступним кроком після років показових виступів, семінарів і створення асоціацій. Федерація продовжувала працювати за межами Кореї, спираючись на майстрів, які розвивали її школи у своїх країнах.