Дитинство в колоніальній Кореї
Чой Хонг Хі народився 1918 року в Хваде, на північному сході Корейського півострова. Корея тоді перебувала під японським колоніальним правлінням. Його день народження спільнота Таеквон-До відзначає 9 листопада — дату, яку для святкування обрав сам Чой.
У дитинстві він часто хворів, але мав наполегливий характер і прагнув самостійності. Навчаючись каліграфії у Хан Іль Дона, вчився зосереджуватися й точно керувати кожним рухом пензля. Згодом такої ж уважності та дисципліни вимагатиме від своїх учнів у залі.
Мати працювала, щоб утримувати родину й дати синові освіту. Чой зростав із повагою до старших, почуттям обов’язку перед сім’єю та бажанням самому обирати свій шлях. Ці риси супроводжуватимуть його і у військовій службі, і в роботі над Таеквон-До.
Навчання в Японії
Наприкінці 1930-х років Чой поїхав до Японії продовжувати освіту. Там він вивчав карате шотокан. Стійки, удари, блоки й формальні комплекси дали йому технічну основу, з якою після війни він почне навчати корейських солдатів.
Чой не лише тренувався, а й викладав. Пояснюючи вправи іншим, він учився будувати заняття, помічати помилки й домагатися точності рухів. Карате давало йому навички самозахисту та впевненість у власних силах.
До створення Таеквон-До залишалися роки. Попереду були війна, повернення до Кореї та зустрічі з майстрами, разом із якими Чой розвиватиме нове мистецтво. Його японський досвід став частиною тієї спільної технічної основи, з якої виростали повоєнні корейські школи.
Ув’язнення та звільнення
Наприкінці Другої світової війни Чой опинився на службі в японській армії. Його заарештували у зв’язку з підготовкою виступу та втечі корейських військовослужбовців і засудили до семи років ув’язнення. Поразка Японії та звільнення Кореї 1945 року перервали цей строк: фактично він провів у в’язниці значно менше часу.
Під час ув’язнення Чой продовжував тренуватися й навчати карате. Після звільнення він долучився до формування нових військових установ і підготовки солдатів. Згодом пошук корейської назви та власної методики перетворив його особистий досвід на основу великого навчального руху.