Переїзд до Канади
У квітні 1971 року Пак Чон Хі був переобраний на третій президентський термін. Економічне зростання Південної Кореї за його правління супроводжувалося посиленням авторитарної влади та політичними репресіями. Восени 1971 року режим придушував студентські протести, заарештовував опонентів і журналістів. 6 грудня Пак оголосив надзвичайний стан, обґрунтовуючи подальше обмеження громадянських свобод вимогами національної безпеки.
На цьому тлі давній конфлікт Чой Хонг Хі з режимом загострився. У 1972 році генерал був змушений залишити Південну Корею та оселився в Канаді. Штаб-квартира ITF перемістилася до Торонто. Це був перелом: міжнародна організація більше не керувалася з країни, де виникла, а її президент продовжував справу з еміграції.
Канада стала місцем проживання, видавничої роботи та зустрічей із давніми учнями. Водночас міжнародну мережу доводилося утримувати в складних умовах. Інструктори працювали в різних державах, розвивали власні школи та національні асоціації. Політичне протистояння, конкуренція між організаціями й особисті розбіжності впливали на їхні стосунки з центром ITF.
Семінари, чемпіонати й нові учні
Чой багато подорожував. На семінарах показував рухи, виправляв виконання й пояснював зміни у програмі. Для інструкторів це була нагода попрацювати із засновником, поставити запитання та повернутися до своїх залів із новими знаннями. Особисті зустрічі підтримували зв’язок між школами, розділеними тисячами кілометрів.
У 1974 році в Монреалі відбувся перший чемпіонат світу ITF. Через два роки після переїзду до Канади Чой побачив, як його федерація збирає спортсменів на світову першість. Турніри доповнили семінари: тепер учні різних майстрів могли зустрітися на одному майданчику й перевірити свою підготовку.
У 1979 році створили Всеєвропейську федерацію Таеквон-До — AETF. Європейські асоціації отримали власний центр співпраці в межах міжнародного руху. Мережа, яку Чой розбудовував разом з учнями, набувала дедалі міцнішої організаційної основи.
Вересень 1980 року: повернення на північ
У вересні 1980 року Чой очолив показову поїздку до Північної Кореї. Він народився на півночі ще до поділу півострова, тому цей візит мав для нього особисте значення. Чой пов’язував поширення Таеквон-До з надією на зближення корейців по обидва боки кордону.
Після виступів у КНДР почалося систематичне навчання його напрямку. Підготовлені там інструктори згодом долучилися до міжнародної роботи ITF. Федерація отримувала нові можливості для поширення мистецтва.
Водночас частина давніх соратників не погоджувалася зі зближенням із Північною Кореєю. Вони сперечалися про політичні зв’язки та самостійність міжнародної федерації. У розділеному світі холодної війни рішення засновника впливали і на його особисті стосунки з майстрами, і на життя їхніх шкіл.
Відень, нові покоління та перші розходження
У 1985 році штаб-квартиру ITF перенесли з Торонто до Відня. Розташування в центрі Європи й нейтралітет Австрії полегшували зустрічі представників різних країн. Для федерації це став новий адміністративний осередок; особисте життя й видавнича робота Чоя залишалися пов’язаними також із Канадою.
Генерал продовжував викладати й працювати над книгами. На міжнародних семінарах із ним зустрічалося дедалі більше нових інструкторів. Перед Кубком світу 1989 року в Пхеньяні в семінарі за участю Чоя та Пак Джун Те навчалися й українці — Валерій Сокол, Віталій Олін і Юрій Бужужан. Вони стали частиною покоління українських наставників, яке передавало цей досвід удома.
Зі зростанням руху загострювалися суперечки про управління. У 1990 році Пак Джун Те заснував Global Taekwon-Do Federation — GTF. Цей поділ відбувся за життя Чоя, за дванадцять років до його смерті. Пак і його учні продовжили власний міжнародний шлях, зберігши спільну технічну основу й розвинувши окрему програму. Історії цього відокремлення присвячена глава про GTF.